Чому трастів бояться і чому їм не довіряють в Україні?

На початку 90-х років ХХ століття в законодавстві України поступово починають з’являтися нові терміни, такі як «довірчі операції», «довірча власність», «траст», «довірче управління», «бенефіціарій» тощо. Крім того, зазначені терміни фігурують у цілій низці законопроєктів, зокрема проєкті Цивільного кодексу України. Вказані поняття іноді ототожнюються, а іноді в них вкладається подібний (але не повністю) зміст, хоча найчастіше вони залишаються не до кінця визначеними.

На жаль, нерозуміння ідеї трасту призвело до порушення прав громадян, які постраждали від фінансових афер довірчих товариств, що зіграло не останню роль у формуванні недовірливого або відверто негативного ставлення юристів і звичайних громадян до трастів та інших довірчих конструкцій упродовж майже двох десятків років.

Так все-таки, що ж таке траст?

З урахуванням величезної кількості трастів, а також різних підходів науковців і практиків до розуміння трасту, на даний момент у світі не існує єдиного загальновизнаного визначення трасту. Більше того, з поняттям трасту пов’язано багато міфів, що часто далекі від реальності.

Тому можна виділити декілька основних підходів до розуміння трасту:

1. Траст — це правовідносини, що виникають між довірителем (первісним власником), довірчим власником та бенефіціаром внаслідок передання права власності на майно довірчому власнику для досягнення певної мети або для управління цим майном в інтересах вигодонабувачів.
2. Траст — це зобов’язання, що виникає в довірчого власника/управителя перед бенефіціаром внаслідок передання майна в управління.
3. Траст — це договір, на підставі якого виникають правовідносини з управління майном.
4. Траст — це аналог юридичної особи, створений для досягнення певних цілей (цільовий траст, зокрема благодійний). У деяких випадках податкові органи можуть кваліфікувати траст як контрольовану іноземну компанію (КІК).

На нашу думку, найбільш повним є визначення трасту як довірчих правовідносин, що виникають між установником, довірчим власником та бенефіціаром внаслідок передання установником майна у власність довірчому власнику для управління ним в інтересах наперед визначених осіб (бенефіціаріїв) та/або для досягнення суспільно корисної мети на засадах добросовісності, розумності, чесності та розсудливості.

Трастоподібні конструкції — аналоги трастів чи їх конкуренти?

Поряд із «класичним» англо-американським трастом в різних країнах існує ціла низка різноманітних механізмів управління майном, які узагальнено називають трастоподібні або паратрастові конструкції. Їх можна визначити як інститути права країн, що відносяться до різних правових систем (континентальної, змішаної, далекосхідної тощо), які ґрунтуються на засадах особливої довіри та разом чи окремо дозволяють досягнути тих самих цілей, що і траст у країнах загального права.

Це різноманітні способи (механізми) управління майном, які передбачають передання майна під контроль (у власність або на інших правових титулах) іншій особі з метою ефективного управління.

За своєю правовою природою траст і трастоподібні конструкції можуть відрізнятися, але за їх допомогою можуть досягатися аналогічні цілі або виконуватися подібні функції, зокрема:

• ефективне/професійне управління майном та окремими його видами (наприклад, ЦМК або цінними паперами);
• акумуляція майна для досягнення певних цілей у майбутньому (пенсійні трасти, трасти для оплати освіти);
• збереження майна від самих власників (наприклад, за марнотратства, залежності від азартних ігор або поганих звичок);
• управління спадковим майном;
• податкова оптимізація;
• досягнення соціально корисних цілей (благодійні фонди і благодійні трасти).

Основна відмінність між трастом та більшістю трастоподібних конструкцій полягає в тому, що право власності в «класичному» трасті назавжди переходить від первісного власника (довірителя) до довірчого власника (трасті). Саме останній юридично і фактично вважається власником майна у трасті. Тобто у довірчого власника виникають речові права на майно, проте вони обмежені обов’язком діяти в чужих інтересах.

Зазвичай у трастоподібних конструкціях, що існують у країнах континентальної системи права, власником майна залишається первісний власник, тоді як довірчий власник зобов’язаний управляти переданим майном. Відповідно, за таких обставин виникають зобов’язальні правовідносини між учасниками (суб’єктами), а речові права на майно залишаються в довірителя.

Це добре видно з Табл. 1 і Табл. 2.

Види трастів

На даний момент у світі існує величезна кількість різноманітних видів трастів і трастоподібних конструкцій, що можуть бути класифіковані за різними підставами, зокрема:

І. Залежно від волевиявлення довірителя — на прямо виражені трасти (express trusts) і передбачувані трасти (implied trusts).

ІІ. Залежно від підстав виникнення, зміни та припинення трасту на:

• ті, що виникають з правомірних дій (договір, документ про створення трасту, рішення уповноваженого органу, заповіт);
• ті, що виникають з неправомірних дій (конструктивний траст).

ІІІ. Залежно від форми правочину про створення трасту на:

• усні — трасти, що виникають на підставі усного розпорядження установника. За загальним правилом, відсутня вимога щодо письмової форми правочину щодо створення трасту. Він може бути створений шляхом заяви «із вуст в уста» або навіть через поведінку;
• письмові — трасти, що виникають на підставі належним чином оформленого документа про створення трасту, вираженого в письмовій формі. На даний момент така форма правочину переважає.

ІV. Залежно від можливості внесення змін та відкликання волевиявлення на створення трасту на:

• відкличні трасти (revocable trusts) — трасти, які можуть бути «відкликані» (припинені) установником у будь-який момент;
• безвідкличні трасти (irrevocable trusts) — трасти, які можуть бути «відкликані» (припинені) установником лише у випадках, прямо передбачених законом або документом про створення трасту.

1. Залежно від цілі створення трасту на:

• приватні трасти, тобто створені на користь однієї особи або невеликої групи осіб, наприклад на користь дітей або батьків установника трасту;
• публічні трасти — благодійні трасти, створені для певної мети (навчання, охорони здоров’я або екології тощо).

VІ. Залежно від того, коли починає діяти траст — за життя довірителя чи після його смерті,  — на:

• прижиттєві (inter vivos trusts) — трасти, які виникають протягом життя установника трасту;
• спадкові (testamentary trusts) — трасти, які виникають після смерті установника та створюються за заповітом.

VІІ. Залежно від юрисдикції на:

1. Локальні, або національні трасти, тобто ті, що виникають, змінюються та припиняються на території однієї країни, де також знаходиться майно, передане у траст, при цьому суб’єкти трасту є резидентами тієї ж країни. До таких трастів застосовується право однієї країни.
2. Міжнародні, або багатоюрисдикційні трасти, тобто ті, які підпадають під юрисдикції кількох країн. Це відбувається, якщо: 1) учасники трасту є резидентами двох або більше країн; 2) майно, передане у траст, перебуває на території країни, відмінної від місця проживання/знаходження учасників трасту, 3) юридичні факти, пов’язані з виникненням, зміною або припиненням трасту, мали місце на території іншої країни або 4) мала місце будь-яка комбінація вищезазначених випадків. Такі трасти підпадають під дію міжнародного приватного права, тобто до моменту застосування конкретної норми права має бути визначене належне право, що застосовується до трасту.

Окрему групу серед міжнародних трастів утворюють офшорні трасти, тобто трасти, створені в так званих офшорних юрисдикціях. Термін «офшор» часто є досить умовним і може залежати від рівня прозорості надання інформації про кінцевих бенефіціарів та від ставок податків.

VІІІ. Залежно від того, чи переходить право власності на передане майно від довірителя до довірчого власника, чи ні, можна виокремити власне траст і довірче управління (або його аналог у тій чи іншій країні). На нашу думку, ця підстава для класифікації є однією з найбільш принципових, оскільки факт переходу права власності від довірителя до трасті свідчить про виникнення власне «класичного» трасту, тоді як відсутність переходу права власності говорить про виникнення інших правовідносин, як правило, довірчого управління. Це, у свою чергу, тягне за собою визначення специфічних прав і обов’язків усіх учасників довірчих відносин, а також підстав для їх виникнення, зміни та припинення.

Таким чином, щоб розібратися з поняттям трасту та його різновидами, необхідно аналізувати не лише його особливості та умови створення, але й специфіку юрисдикції, де він був створений.