Договір аутсорсингу і аутстафінгу

Аутсорсинг та аутстафінг – це два ефективних способи делегувати вирішення поточних задач компанії кваліфікованим позаштатним працівникам. Ключова відмінність між ними пов’язана з тим, хто здійснює керівництво найманим персоналом: у випадку з аутсорсингом це здійснює підрядник, якщо ж це аутстафінг – управлінська роль належить замовнику. Договір аутсорсингу і аутстафінгу – інструменти, які зменшують податкове навантаження, знімають з компанії необхідність дотримання законодавчої вимоги про виплату працівнику суми, не меншої ніж розмір мінімальної заробітної плати, а також вирішення кадрових питань.

Аутсорсинг

Аутсорсинг – угода, згідно з якою замовник доручає підряднику виконати певні завдання і функції своєї фірми, зокрема, розробити програмне забезпечення, дизайн продукту, підібрати персонал тощо.

При цьому працівники, як правило, виконують функції на робочому місці у свого роботодавця, перед яким несуть відповідальність, а роботодавець відповідає перед замовником згідно з умовами укладеного договору аутсорсингу.

shutterstock 1164295600

Аутсорсингові компанії спеціалізуються на наданні певного виду послуг, які переважно характеризуються високим рівнем кваліфікації та компетентності персоналу.

Ведення бухгалтерського обліку, підбір працівників, запевнення безпеки компанії зараз все частіше передають на аутсорсинг, оплачуючи визначений договором фактичний результат роботи.

Аутстафінг

Аутстафінг фактично передбачає найм працівників і за своїм характером є ближчим до трудових відносин.

Аутстафінгова компанія надає персонал, який знаходиться у її штаті, але працює у замовника відповідно до внутрішніх правил останнього. Замовник здійснює управління та контроль за роботою працівників і оплачує не результат, а сам процес їхньої роботи. Так, поширеним є використання аутстафінгу при наданні IT-послуг.

Звертаємо увагу на юридичні ризики, які виникають при укладенні договору аутстафінгу:

  1. Закон України «Про зайнятість населення» забороняє діяльність суб’єктів господарювання – роботодавців, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, без отримання на це дозволу. В Україні відсутній правовий механізм отримання такого дозволу, проте на даний час аутстафінгові компанії зобов’язані надсилати до Державної служби зайнятості заяву, за якою їх включають до Переліку суб’єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб’єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців, що потрібно враховувати для здійснення аутстафінгу на законних підставах.
  2. Закон також висуває вимоги до роботодавця, замовника за договором аутстафінгу, до якого направлено працівників. Так, зокрема, заборонено направляти працівників до роботодавця, у якого протягом року скорочено чисельність (штат) працівників; не дотримано нормативу чисельності працівників основних професій, задіяних у технологічних процесах основного виробництва. У разі порушення цих вимог компанія несе ризик визнання укладеного договору аутстафінгу фіктивним, а також ризик накладення штрафних санкцій.

Як аутсорсинг, так і аутстафінг активно використовуються українським бізнесом. Зазначені дві управлінські моделі дозволяють, зокрема, знизити витрати компанії, спростити управління персоналом, уникнути необхідності вирішувати трудові спори. Зважаючи на особливості законодавчого регулювання та судової практики у цій сфері, визначитись з найкращим варіантом найму працівників та укласти юридично правильні договори доцільно, скориставшись кваліфікованою юридичною допомогою.

+38 097 215 66 70