Ганна Буяджи
Керуючий партнер, адвокат, директор адвокатського об’єднання «VigoLex»
05.04.2022
Декілька днів тому український ІТ-сектор схвилювала заява очільника Закарпатської обласної військової адміністрації Віктора Микита (далі – голова ЗОВА) про створення національного ІТ-кластеру, який дозволить, по-перше, підтримати ІТ-бізнес, значна частина якого уже фактично перемістилася на територію області, по-друге, підвищить статус Закарпаття, по-третє, спрямує частину податків від діяльності ІТ-бізнесу саме в цей регіон, а по-четверте, допоможе бронювати ІТ-спеціалістів від мобілізації в умовах воєнного стану.
Щодо перших двох тез зауважень немає. Дійсно, область здатна надати можливість айтівцям працювати у коворкінгах та робочих центрах. Для цього потрібно лише забезпечити якісний інтернет та поставити столи зі стільцями. За великим рахунком це той мінімум, який потрібен для ІТ-спеціаліста. Крім того не проблема юридично створити громадську організацію або спілку (те, що називають ІТ-кластером), яка представлятиме інтереси ІТ-компаній та окремих ІТ-спеціалістів. Щодо підвищення статусу області теж уже зрозуміло без зайвих коментарів.
Проте тези про спрямування податків, що сплачує ІТ-галузь, до Закарпаття та потенційне бронювання ІТ-спеціалістів є досить спірними.
До прикладу, щодо спрямування податків в бюджет Закарпаття висловив своє обурення Харківський ІТ-кластер. Оскільки Харків на початку війни піддався суттєвим бомбардуванням зі сторони окупантів, більшість представників ІТ-бізнесу були евакуйовані на Закарпаття, однак, вони продовжують підтримувати свій регіон, сплачуючи податки до харківського бюджету. Релокація на Закарпаття із зміною місця ведення підприємницької/господарської діяльності призведе до суттєвих втрат місцевого бюджету Харкова, що оцінюється мільйонами гривень.
Також викликає подив обіцянка голови ЗОВА «бронювати айті-фахівців від призову на військову службу під час мобілізації та на воєнний стан…». Підставою для бронювання, за словами очільника ЗОВА, має бути виконання низки вимог, зокрема, ІТ-компанії/ФОП необхідно:
- На сайті Мінекономіки подати заяву та зареєструватися як підприємство, що має намір перевести свою діяльність і Закарпатську область.
- Перереєструватися у податковій службі області.
- Стати на військовий облік (при цьому особам, які підлягають призову на військову службу слід з’явитися до військкомату особисто).
- Звернутися до ЗОВА із проханням подати заявку на бронювання ІТ-спеціаліста, який працює в компанії.
Після отримання заявки про бронювання ЗОВА має передати її до Мінекономіки, Міноброни та військової адміністрації, які мають її погодити та видати наказ про бронювання.
Так цей процес виглядає зі слів очільника ЗОВА. Проте є нормативна сторона процедури бронювання, яку ніхто не відміняв, тому поки не будуть внесені зміни до чинного законодавства України, зазначена вище процедура є такою, що просто не може бути реалізована.
Почнемо з початку. Відповідно до ч. 1 ст. Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон) бронюванню підлягають військовозобов’язані, які працюють в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування та на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі, якщо це необхідно для забезпечення функціонування зазначених органів та виконання мобілізаційних завдань (замовлень). Такі військовозобов’язані не підлягають прийняттю на службу у військовому резерві.
Згідно ч. 2 зазначеної статті організація, порядок, обсяги та переліки посад і професій військовозобов’язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час, визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. На даний момент чинною є Постанова Кабміну від 3 березня 2022 р. № 194 «Деякі питання бронювання військовозобов’язаних в умовах правового режиму воєнного стану».
Отже, військовозобов’язана особа не підлягає прийняттю на службу за наявності таких умов:
По-перше, така особа працює в державних органах, органах місцевого самоврядування та на підприємствах, в установах і організаціях (далі разом – організації);
По-друге, зазначеним організаціям встановлені мобілізаційні завдання (замовлення);
По-третє, якщо бронювання конкретної особи необхідно для забезпечення функціонування та виконання мобілізаційних завдань (замовлень) організації;
По-четверте, якщо відповідна посада або професія відноситься до переліку, визначеному нормативно.
Іншими словами, будь-яка компанія не може просто взяти і «забронювати» своїх працівників, якими б цінними вони не були для компанії.
Певні айтівці дійсно працюють у відповідних організаціях і виконують мобзавдання (наприклад, ІТ-спеціаліст бореться із кібератаками в Мінобороні, Нацполіції або державному підприємстві). У такому випадку вони і так можуть уникнути призову на підставі загальних норм про бронювання. Для цього не потрібно «переносити» орган держвлади чи підприємство до Закарпаття. Тут ще й варто згадати про лист Мінцифри від 10.03.2022 № 1/06-1-1830, де Міністерство просить інші органи державної влади при проведенні мобілізації «забезпечити для визначеного кола осіб виконувати роботу «воїна на своєму місці».
Є ще один нюанс, на який варто звернути увагу. У вищезазначених нормах законодавства скрізь йдеться про працівників (які можуть підлягати бронюванню), тобто про осіб, які перебувають з компанією у трудових відносинах, а не тих, які виконують певну роботу на підставі цивільно-правових договорів (як працює переважна більшість айтівців в Україні). Бронювання ФОПів та осіб, які працюють самі на себе, на даний момент не передбачено взагалі. Поки не будуть внесені зміни до базового Закону, про це можна навіть не говорити.
Навіть якщо припустити, що будуть внесені зміни до законодавства та спеціалісти, які працюють у приватних ІТ-компаніях, за певних умов підлягатимуть призову на військову службу, релокація таких компаній все-одно буде не на першому місці в державі. Так, Мінекономіки у своєму роз’ясненні щодо релокації компаній підкреслює, що заявку може подати будь-яке підприємство, проте «пріоритет мають стратегічні підприємства та компанії, які виробляють товари першої необхідності.». ІТ-компанії не виділяються серед інших, тому навряд чи слід очікувати, що саме ці компанії отримають особливу підтримку від Мінекономіки.
Загалом, в ініціативі ЗОВА немає нічого поганого, навпаки, вона має багато позитиву та закладена в ній ідея є, за своєю суттю, правильною. Кожен працівник має бути максимально ефективним на своєму місці. Краще створити умови для ІТ-спеціалістів, щоб вони допомагали державі у війні або поповнювали державний бюджет шляхом сплати податків. Проте, не можна обіцяти те, чого зараз немає і не може бути до моменту зміни закону.