Медіація та її сторони
Суперечки в галузі охорони здоров’я виникають переважно у зв’язку з наданням медичної допомоги, а сторонами таких спорів є лікар та пацієнт. Пацієнт – людина, яка отримує медичну допомогу, медичний догляд та/або лікування у зв’язку з певним захворюванням, патологічним станом чи іншим порушенням здоров’я та життєдіяльності. Також пацієнт може користуватися медичними послугами незалежно від наявності захворювання, наприклад, у профілактичних або косметичних цілях.
Враховуючи кількість існуючих спорів між лікарями та пацієнтами, питання захисту прав суб’єктів у галузі охорони здоров’я стає особливо актуальним. Основними способами захисту прав пацієнтів та лікарів є:
- судовий,
- досудовий.
Для українського суспільства традиційним шляхом відновлення порушених прав є звернення до суду, проте судовий розгляд не завжди задовольняє справжні інтереси сторін. У зв’язку з неефективністю судової системи дедалі частіше застосовуються відносно нові, альтернативні способи вирішення спорів, зокрема медичних.
Враховуючи емоційне забарвлення суперечок у відносинах «лікар-пацієнт», найбільш доцільним є вирішення таких стосунків шляхом медіації. Медіація у перекладі з лат. mediare означає «бути посередником». У сучасному розумінні – це спосіб вирішення спорів із залученням медіатора, який допомагає проаналізувати конфліктну ситуацію таким чином, щоб зацікавлені сторони змогли самостійно вибрати варіант вирішення, що задовольняє інтереси та потреби всіх учасників.
Неформальний процес медіації дозволяє обом сторонам безпосередньо брати участь у вирішенні конфлікту: наприклад, лікарі можуть роз’яснити, як судовий процес позначається на їх здатності надавати допомогу іншим пацієнтам. Крім того, медіація дуже ефективна щодо термінів. Відповідно до міжнародної практики, середня тривалість посередництва становить від 1 до 3 днів, а закриття справ від початку до кінця – від 85 до 165 днів.
Етапи медіації
Класична медіація має наступні етапи:
- консультація та вибір медіатора;
- підготовка до медіації;
- укладання угоди щодо процедури медіації;
- медіаційні сесії (спільні та окремі – кокуси);
- пошук прийнятного для обох сторін рішення;
- укладання медіаційної угоди;
- виконання медіаційної угоди.
Однак на практиці у вирішенні суперечок не завжди виникає потреба у проходженні всіх етапів медіації. У деяких випадках достатньо однієї зустрічі, на якій, після згладжування емоцій, вдається відразу вирішити конфлікт. Далі сторони можуть рухатись самостійно, без допомоги медіатора. Таким чином, основне завдання медіатора – створити умови максимальної відкритості та довіри, за яких кожна зі сторін зможе почути іншу та усвідомити/зрозуміти її інтереси.
Результативність медіації у медичній сфері досить висока, адже конфлікти в ній здебільшого є ситуативними, без «анамнезу» тривалих негативних стосунків між сторонами, які часто заважають досягти домовленості.