Олійник Юрій

Керівник практики податкового права та практики з питань нерухомості

14.10.2020

 

Вже стало доброю традицією, коли влада та народні депутати кожні пів року публікують ініціативи чи вносять до Верховної Ради України законопроєкти, що «покликані стимулювати зріст ІТ-індустрії». Варто лише згадати бажання Фонду розвитку людського капіталу ввести так звану «п’яту групу ФОП» та обмеження для ФОП третьої групи у здійсненні ЗЕД зовнішньоекономічної діяльності. Подібні ініціативи наштовхувались на шквальну критику представників ІТ-індустрії, оскільки замість належних умов для розвитку передбачали введення додаткового податкового обтяження.

Продовжуючи славну традицію, у кінці липня та в серпні 2020 року до Верховної Ради України було внесено низку законопроєктів, зокрема законопроєкт № 3933 від 23.07.2020 р., альтернативний законопроєкт № 3933-1 від 10.08.2020 та законопроєкт № 3979 від 11.08.2020 р. Згідно задумки авторів вони покликані стимулювати розвиток ІТ-індустрії в Україні. Також 03.09.2020 р. був опублікований Указ Президента України № 371/2020 «Про заходи зі створення сприятливих умов для розвитку ІТ –індустрії в Україні».

Здавалось би, що всі умови для стрімкого розвитку української ІТ-індустрії ось-ось будуть створені, однак представники ІТ-бізнесу і на цей раз без особливого захоплення сприймають представлені нововведення, тому давайте розберемось у них докладніше.

Пропоновані податкові нововведення

Почнемо із законопроекту № 3933 від 23.07.2020 р. У пояснювальній записці до нього вказано, що його головною метою є досягнення Україною в найближчі роки європейського та світового лідерства в індустрії інформаційних технологій. Так, норми вказаного законопроекту пропонують перевести робітників ІТ-компаній з вже давно всім знайомої схеми роботи через ФОП на трудові відносини згідно з КЗпП, увівши особливий режим оподаткування, який передбачає:

• зменшення податкового навантаження на зарплати найманих працівників до 10%, тобто 5% ПДФО (замість 18 %) + 5% ЄСВ (замість 22%);
• звільнення найманих працівників від обов’язку сплачувати 1,5% воєнного збору;
• відносно прибутків ІТ-компаній (суб’єктів індустрії інформаційних технологій) застосовується ставка податку на прибуток з коефіцієнтом 0,5, тобто 9% (замість 18%).

Щоб потрапити під цей режим, компанія повинна мати статус суб’єкту індустрії інформаційних технологій, тобто отримувати 90 % свого прибутку від діяльності в цій сфері бізнесу, а питома вага витрат на оплату праці повинна бути не менше 50%. Зарплати в такій компанії повинні бути не менш ніж еквівалент 5 мінімальних зарплат.

Тобто застосування пільгових податкових ставок ПДФО та ЄСВ можливе тільки за умови, що заробітна плата ІТ-спеціаліста складає більше 3 743 $ на місяць. Водночас місячна зарплата IT-спеціаліста в Україні складає1 200-1 500 $. Отже, режим оподаткування, запропонований в законопроекті № 3933, однозначно не  запрацює, оскільки дозволити собі його зможе дуже невелика кількість ІТ-компаній.

Альтернативними є законопроєкти № 3979 від 11.08.2020 р. та №3933-1 від 10.08.2020 р. Зокрема, проєкт № 3979 пропонує концепцію цифрової бізнес-країни «Дія City» та передбачає основні заходи зі стимулювання розвитку ІТ -індустрії. При цьому, щоб резиденти «Дія City» могли працювати за спеціальними податковими умовами, паралельно був зареєстрований законопроєкт №3933-1, який і передбачає внесення змін до податкового законодавства України. Зокрема, він також пропонує перевести працівників ІТ-сектору на трудові відносини відповідно до КЗпП та уводить наступний особливий режим оподаткування:

• ставка ПДФО у розмірі 5% (замість 18%) та ставки ЄСВ у розмірі 5% (замість 22%). Водночас загальна сума сплаченого ЄСВ на місяць повинна бути не менше подвійного розміру мінімального ЄСВ (2 * 1039,06 грн. = 2078,12 грн.), замість 1039,06 – фактично сплачується зараз з однієї ФОП;
• збережений обов’язок нараховувати та сплачувати 1,5% воєнного збору;
• замість податку на прибуток ІТ-компанії – спрощений варіант податку на виведений капітал зі ставкою 18%. (стосується лише транзакцій, пов’язаних із виведенням грошей з компанії – дивіденди, безповоротна фінансова допомога та ін.).

Також законопроєкт № 3933-1 встановлює наступні критерії для компаній, які хочуть бути зареєстрованими як суб’єкти ІТ-індустрії та мати право на застосування податкових пільг:

• компанія за статутом та ЄДРПОУ здійснюють діяльність виключно у сфері ІТ;
• середньомісячний розмір заробітної плати 1 200 євро у працівників ІТ-індустрії (тих, хто безпосередньо задіяний у здійсненні видів діяльності ІТ);
• питома вага витрат на оплату праці працівників ІТ-компанії повинна бути не менше 70%;
• компанія повинна отримувати 70% від експорту ІТ-послуг.

Новостворені компанії можуть стати суб’єктами ІТ-бізнесу тільки якщо вони залучать інвестиції від венчурних фондів чи інших інституційних інвесторів мінімум на 500 000 євро, або візьмуть участь в акселеративній програмі та отримають від уповноваженого органу такої програми документ про успішне її проходження.

Також законопроєктом № 3933-1 передбачені обмеження на залучення суб’єктами ІТ-індустрії підрядників ФОП, що перебувають на єдиному податку. Так, будь-яка оплата ФОП на єдиному податку прирівнюється до прибутку суб’єкта ІТ-індустрії та підлягає оподаткуванню за ставкою 18%. Однак, в Перехідних положеннях ПК України пропонується передбачити, що на період з 01.01.2021 р. до 31.12.2022 р. суб’єкти ІТ-сфери мають право здійснювати виплати ФОП за єдиним податком, якщо загальна сума таких операцій не перевищує 5% від об’єкту оподаткування за результатами звітного року.

Передбачається, що законопроєкт № 3933-набуже чинності  з 01.01.2021 р., що вже порушує принцип стабільності податкового законодавства (зміни до будь-яких податкових законів не можуть вноситись пізніше ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила). Втім, усе як завжди.

На нашу думку, законопроєкт однозначно не підходить для ІТ-компаній, яким важливо мати гнучкі трудові відносини з ІТ-спеціалістами та зберегти вже складені умови оподаткування. Крім того, податкове навантаження за запропонованою законопроєктом № 3933-1 моделлю, може зрости вдвічі порівняно з умовами праці через ФОП, що працюють за єдином податком.

Розуміючи відсутність компромісу між законодавцями та представниками ІТ-індустрії, у справу вирішив втрутитись сам Президент. Своїм Указом № 371/2020 від 03.09.2020 р. він зобов’язав Кабінет Міністрів України розробити тимчасові положення про особливості оподаткування зарплат ІТ-спеціалістів, заявив про лібералізацію трудових відносин та про новий порядок процесуальних дій у ході кримінального провадження в ІТ-компаніях. На момент підготовки цієї публікації відповідні законопроекти від Кабінету Міністрів України ще не надходили. Цікаво уявити, які ще нововведення будуть запропоновані ІТ-бізнесу.

Висновки

Автори законопроектів повинні розуміти, що специфіка роботи ІТ-спеціалістів не потрапляє під класичні трудові відносини за  КЗпП, який був прийнятий ще в 1971 році. Саме та мобільність та гнучкість трудових відносин разом зі зрозумілими умовами оподаткування є ключовими факторами, що сприяють розвитку ІТ-індустрії в Україні. Якщо ж ІТ-компанії будуть насильно переводити з моделі ФОП на трудові відносини, то імовірний ризик, що більшість ІТ-підприємств просто втечуть з країни, або остаточно підуть в тінь. Сподіваємось, що до цього не дійде.